Розділ I. Загальний огляд періоду XVI-XVIII століть

Загальний огляд періоду XVI-XVIII століть (частина 1)

Загальний огляд періоду XVI-XVIII століть (частина 2)

З початку XVIІ століття значно посилюється роль Києва в культурному житті н Україні. Заснована в 1615 році Київська братська школа з часом міцніє. В 1632 році вона була об’єднана з Лаврським училищем, заснованим Петром Могилою. Ця школа відома під назвою Києво-Могилянського колегіуму.

У другій половині XVI століття стало розвиватися на Україні друкування книжок, організатором якого був знаменитий російський першодрукар Іван Федоров. Свою друкарську діяльність Федорова почав у Москві, де випустив розкіш-книжку «Апостол» (1564 р.). Згодом він переніс спині діяльність на Україну. Оселившись у Львові, Федоров випустив у 1574 році «Апостол» за зразком надрукованого в Москві. Закликаний до Острога, він і тут заснував друкарню, з якої вийшла в 1581 році відома «Острозька біблія». Видання Федорова були значною допомогою в боротьбі проти полонізації.

Активна видавнича діяльність розгорнулась у Києві з 20-х років XVII століття.

Возз’єднання з Росією в 1654 році сприяло розвиткові економіки і піднесенню культури на Україні. «Злившись навіки з єдинокровною їй Росією, Малоросія відчинила до себе двері цивілізації, освіті, мистецтву, науці... Разом з Росією перед нею тепер велике майбутнє», – так схарактеризував значення цієї історичної події В. Бєлінський.

Зростає й міцніє Києво-Могилянський колегіум і на початку XVIII століття перетворюється в академію. З учнів цієї школи вийшло чимало видатних діячів науки й літератури не тільки України, а й Росії. За зразком Київської академії були засновані колегіуми і в ряді інших міст України (Переяслав, Чернігів, Харків).

З другої половини XVII століття поширюється книгодрукування. Виникають друкарні в різних містах України. Зростає і література. Якщо унія і боротьба проти неї викликали появу книжок з релігійних питань, то тепер розвивається література віршова, драматична, історична.

У літературу все активніше проникають елементи живої розмовної української і білоруської мов, які на цей час уже оформились як мови народностей. Письменники часто використовують слова і вирази «простої мови».

Українські і білоруські діячі XVI століття перекладають християнські культові книжки мовою, близькою до розмовної. Початок цьому поклав видатний культурний діяч XVI століття білорус Франциск Скорина, бажаючи «послужити посполитому люду руського язика».

Після возз’єднання України з Росією посилюються зв’язки української літератури з російською. Чимало вихованців київських шкіл стають діячами не тільки української, а й російської культури. Такими були Степан Яворський, Дмитро Ростовський, Феофан Прокопович, відомий діяч часів Петра І, та ін. З XVIII століття все помітнішим стає вплив російського письменства на українське. Видатні новаторські явища російської літератури благотворно впливають і на розвиток українського письменства.

Наступна сторінка: >> Полемічна література