«Слово о полку Ігоревім» – найвидатніша пам'ятка давньоруської літератури. Історична основа

План

1.    Історична основа «Слова...»

2.    Міжусобиці руських князів.

3.    Боротьба з половцями.

4.    Невдалий похід Ігоря.

5.    Автор твору.

Найбільшою гордістю давньоруської літератури став твір невідомого автора «Слово про похід Ігорів» (приблизний час написання 1198–1199 рр.), знайдений і видрукуваний у 1800 році.

В основу «Слова...» лягли дійсні історичні події – про невдалий похід князя Ігоря Святославича на половців 1185 року і поразку русичів у битві на ріці Каялі. Але це тільки один епізод тривалої й тяжкої боротьби Київської Русі проти кочових орд в умовах князівських міжусобиць. Егої­стичні змагання руських князів за землю призводили давню Русь до жахливої руїни і відкривали шлях половцям для нападів.

Щоб якось зарадити страшному лихові, князі укладали з половцями мирні договори, задобрювали подарунками, одружувалися з хановими дочками. Але все це мало допомагало, бо не було між руської знаті одностайності, вона й сама інколи приводила кочівників на землі суперників-сусідів. Отже, завдання захисту Русі від половців мало першорядне значення. У 1183 р. великий князь київський Святослав разом з кількома іншими князями переміг половців, а хана Коб'яка взяв у полон. Дізнавшись про це, новгород-сіверський князь Ігор вирішив звоювати кочівників і собі.

В квітні 1185 року князь Ігор виступив у похід разом з сином Володимиром, племінником Святославом Ольговичем та братом Всеволодом. 10 травня вони подолали половців. Але на ранок другого дня русичі побачили, що їх оточили половецькі полки. Почалася битва. Хоробро бився Ігор, Всеволод Буй Тур, проте відвага їм не допомогла. Руське військо зазнало поразки, Ігор опинився в полоні. Через деякий час після поразки Ігорю вдалося втекти. Ці події лягли в основу сюжету твору.

Похід Ігоря на половців описаний також в Лаврентіївському та Іпатському літописах.

Ми не знаємо, хто автор знаменитого «Слова...», але з його образної, схвильованої мови видно, що це патріот своєї землі, літературно обдарована людина, можливо, й сам безпосередній учасник походу.

Висновок. Отже, «Слово...» – найвидатніша пам'ятка давньоруської літератури, яка мала не тільки художнє, а й політичне значення, бо закликала князів до єднання у боротьбі проти ворогів.

Невідомий автор «Слова...» – людина обдарована, талановита. Він майстерно відобразив у творі єдність людини, природи, космосу. Природа, рідна земля в творі – це реальні, живі образи, які автор одухотворив, опоетизував. А дивнопоетичний образ Ярославни ось уже понад вісім віків живе в творах письменників світової літератури.

Художня довершенність, поетичність, патріотизм «Слова...» зробили його безсмертним, що привертає увагу художників, музикантів, літераторів, усіх любителів справжнього мистецтва.