Козацькі літописи. Загальна характеристика, їх автори

План

1.     «Літопис Самовидця».

2.     «Літопис Грабянки».

3.     «Літопис Самійла Величка».

До нашого часу дійшли козацькі літописи Самовидця, Грабянки і Величка. У них описується героїчна доба українського народу – Хмельниччина. Авторами-літописцями цих творів були козаки.

У «Літописі Самовидця» після короткого вступу про події до 1648 року докладно описано епоху 1648–1702 рр. Кінцева частина літопису – стислий огляд історії України за 1703–1784 рр.

У «Літописі Самовидця» описується Чорна рада під Ніжином 1663 р., докладно розповідається про два ворожі табори – Сомка та Брюховецького і про жорстоку розправу останнього над своїм суперником та його прихильниками. Пізніше ці події лягли в основу роману П. Куліша «Чорна рада».

«Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки» описує історію козацтва з часу його виникнення до 1709 р. У ньому наводяться тексти багатьох державних актів, гетьманських універсалів, грамот, договорів. Написано цей твір тодішньою українською літературною мовою з вико­ристанням віршів, панегіриків.

Автор чотиритомного «Літопису Самійла Величка» закінчив Києво-Могилянську академію, був людиною енциклопедичних знань, вільно володів шістьма мовами.

Історичні події, описані в цьому літописі, охоплюють події 1648–1700 рр. Як громадянин Величко гірко переживав злигодні України того часу і висловлював з цього приводу свої думки та почуття. До літописання він додавав народні історичні перекази, легенди, вірші, зокрема про Богдана Хмельницького, про кошового отамана Івана Сірка.

Одна з головних тем «Літопису Самійла Величка» – гетьмансько-старшинські усобиці. Автор глибоко сумує також з приводу жахливих руїн міст і сіл – наслідку набігів татар та інших ворогів.

Мова літопису образна, багата на лексику та фразеологію, драматично напружена. Автор використовує пейзажі, гумор, сатиру.

Висновок. Отже, козацькі літописи – визначні твори української літератури XVIII ст., які сповнені патріотизму та героїзму. Вони доносять до нас славу предків і їхню високу духовну культуру.

Літописи Самовидця, Григорія Гребінки та Самійла Величка становлять вершину українського літописання XVII – XVIII століть. їх автори – учасники описуваних подій, освічені, досвічені люди тих часів, які піднімали у своїх творах національні, суспільно-політичні проблеми, закликали любити свою рідну землю. Літописи та козацькі храми тих часів – свідчення високої культури і майстерності наших предків.