Розділ I. Культура Київської Русі

За Володимира Святославича Київська Русь була найбільшою країною середньовічної Європи. В столиці місті Києві схрещувались торговельні шляхи із Сходу і Заходу, ішла рухлива торгівля, розквітали різноманітні ремесла. Археологічні розкопки підтвердили глибоку давність Києва, що дістав назву «матері городів руських».

Після утворення Руської держави Київ, як і інші тогочасні міста, різко змінив свій вигляд. На місці нескладних дерев’яних будівель і землянок виникли золотоверхі тереми князів і бояр – хороми з горницями, сіньми, службами, лазнями, льохами.

Князь Володимир Святославич багато дбав про оздоблення Києва. Повернувшись з свого походу на Корсунь (Крим), він привіз зразки грецької скульптури (дві мідні статуї і чотирьох мідних коней). Він збудував одну з перших кам’яних церков, яка була названа Десятинною, що була обличкована мармуром і викликала здивування сучасників. Крім того, він уперше завів на Русі школи: «почав брати  дітей у знатних людей і віддавати їх у книжну науку»,– пише Про нього один з тогочасних письменників.

Ще ширше розгорнув будівництво і культурно-освітню діяльність його син Ярослав. Він розширив Київ і обніс Його новими валами, спорудив Золоті ворота і заклав величезний храм – Софійський собор (1037 р.), який з деякими и після пізніших перебудов зберігся до наших днів (у радянські часи він став державним заповідником). Ця споруда – яскравий доказ того, що руська архітектура і живопис уже на початку XI століття були високорозвинені.

Про цю споруду з захопленням говорив сучасник її створення: «Церковь дивна и славна всем окружным странам, яко же ина не обрящется во всем полунощи землем от востока до запада» (церква чудова і славиться в усіх навколишніх країнах, такої немає на всій півночі земній від сходу до заходу).

Софія зачаровує своєю грандіозністю і красою. Вона прикрашена мозаїками і фресками. Крім мозаїк і фресок релігійного змісту, в Софійському соборі є і фрески нецерковного змісту: на них зображені сцени князівського полювання, музиканти і танцюристи – народні «потішники» (скоморохи).

Київська Софія була не тільки місцем відправи релігійного культу. Тут відбувалися і урочисті збори, великі князі приймали тут іноземних послів і укладали договори.

Київська Софія є яскравим свідченням того, що для народного генія Київської Русі доступні були найскладніші завдання техніки. Такі ж зразки руської техніки й мистецтва XI століття збереглися і в інших містах – у Чернігові, в Новгороді, в Полоцьку і Владимирі на Клязьмі.

Високого рівня досягнув у Київській Русі розвиток ремесла, вироби якого високо цінились і за кордоном. Вироби новгородських і київських ювелірів, зброярів, гончарів і досі викликають здивування своєю тонкою і майстерною роботою.

Успіхи загальної культури сприяли також швидкому зростанню літературного мистецтва Київської Русі. Його основою була усна народна творчість.

Запровадження християнства і державне піднесення Київської Русі посилили потребу в письменстві. Вже в XI столітті на Русі було чимало книжок. Ярослав Мудрий, за давнім свідченням, був великий книголюб: «Книгам прилежа и почитане часто в нощи и в дни» (мав схильність до книг, читав їх часто вдень і вночі). Він зібрав багато переписувавчів і перекладачів з грецької мови на слов’янську і часто сам працював разом з ними. При храмі Софії він організував бібліотеку. Чимало книг було також у Києво-Печерському монастирі, який виник у другій половині XI століття.

Наступна сторінка: >>Книга XI-XII століть