Козацькі літописи. Загальна характеристика, їх автори
План
1.
«Літопис
Самовидця».
2.
«Літопис
Грабянки».
3.
«Літопис
Самійла Величка».
До нашого часу дійшли
козацькі літописи Самовидця, Грабянки і Величка. У них описується героїчна доба
українського народу – Хмельниччина. Авторами-літописцями цих творів були
козаки.
У «Літописі Самовидця»
після короткого вступу про події до 1648 року докладно описано епоху 1648–1702
рр. Кінцева частина літопису – стислий огляд історії України за 1703–1784 рр.
У «Літописі Самовидця»
описується Чорна рада під Ніжином 1663 р., докладно розповідається про два
ворожі табори – Сомка та Брюховецького і про жорстоку розправу останнього над
своїм суперником та його прихильниками. Пізніше ці події лягли в основу роману
П. Куліша «Чорна рада».
«Літопис гадяцького
полковника Григорія Грабянки» описує історію козацтва з часу його виникнення до
1709 р. У ньому наводяться тексти багатьох державних актів, гетьманських
універсалів, грамот, договорів. Написано цей твір тодішньою українською
літературною мовою з використанням віршів, панегіриків.
Автор чотиритомного
«Літопису Самійла Величка» закінчив Києво-Могилянську академію, був людиною
енциклопедичних знань, вільно володів шістьма мовами.
Історичні події, описані в
цьому літописі, охоплюють події 1648–1700 рр. Як громадянин Величко гірко
переживав злигодні України того часу і висловлював з цього приводу свої думки
та почуття. До літописання він додавав народні історичні перекази, легенди,
вірші, зокрема про Богдана Хмельницького, про кошового отамана Івана Сірка.
Одна з головних тем
«Літопису Самійла Величка» – гетьмансько-старшинські усобиці. Автор глибоко
сумує також з приводу жахливих руїн міст і сіл – наслідку набігів татар та
інших ворогів.
Мова літопису образна,
багата на лексику та фразеологію, драматично напружена. Автор використовує
пейзажі, гумор, сатиру.
Висновок. Отже, козацькі
літописи – визначні твори
української літератури XVIII ст., які сповнені патріотизму та героїзму. Вони доносять
до нас славу предків і їхню високу духовну культуру.
Літописи Самовидця,
Григорія Гребінки та Самійла Величка становлять вершину українського
літописання XVII
– XVIII століть. їх автори – учасники описуваних подій, освічені, досвічені люди
тих часів, які піднімали у своїх творах національні, суспільно-політичні
проблеми, закликали любити свою рідну землю. Літописи та козацькі храми тих
часів – свідчення високої культури і майстерності наших предків.
|