Розділ III. «Слово
о полку Ігоревім»
Вступ
Історична основа «Слова»
Зміст і побудова поеми
Автор поеми
Імені автора ми не знаємо, про його походження можемо
лише гадати. Дослідники встановили, що він був освіченою людиною свого часу,
начитаною як в оригінальній, так і в перекладній літературі XI
– XII століть. Вірогідно, що він належав до князівської дружини, бо з особливим
запалом говорить про дружину, про битви, добре знає всі деталі військового
побуту. Почувається, що це спеціаліст військової справи. З особливою теплотою
устами князя Всеволода говорить він про дружину. «Бо мої куряни – досвідчені
воїни: під сурмами народжені, під шоломами вирощені, кінцем списа вигодувані».
Людина, що бувала в походах, почувається в усіх деталях оповідання. Саме така
людина може легко помітити, як опівночі риплять половецькі вози, «мов лебеді
сполохані», як під час походу війська «пилюга поля покриває» і т. п.
Отже, автор – дружинник. Проте його не можна було б
назвати вузькокласовим, феодальним поетом. Найдорожчими для автора «Слова» є не
інтереси князів і дружини, а інтереси всього руського народу. Розповідаючи про
нещастя Русі від князівських усобиць і половців, малюючи тяжкі картини
розорення, він, звичайно, має на увазі не клас феодалів: «Тоді по Руській землі
рідко орачі погукували, але часто ворони крякали, трупи між собою поділяючи, а
галки свою річ говорили, збираючись летіти на поживу». Або в іншому місці:
«Жінки руські заплакали, промовляючи: «Уже нам своїх милих-любих ні мислю
помислити, ні думкою здумати, ні очима побачити».
«Жінки руські» – це жінки дружинників, учасників
Ігоревого походу. А в Ігоревім війську були і князі, і «старша дружина», і
«чорні люди» – рядові воїни, про яких, як вказано, згадує літописне оповідання.
Автора «Слова о полку Ігоревім» можемо вважати не лише дружинним, а й народним
поетом.
Наступна сторінка: >>Тема та ідея «Слова»
|