Вступне слово (частина 1)

Народна творчість і письменство супроводять історію народу з давніх часів і до сьогодення. Вони становлять творчу та поетичну історію народу, історію створення перших художніх творів, розказів про подвиги славних синів свого народу, про їх трудове життя і боротьбу за волю. Словесні художні твори знайомлять нас у формі живих, емоційно насичених картин і образів з поглядами й прагненнями народу, його побутом, звичаями, з його минулим і сучасним.

Так, оповідання «Добрий заробок» І. Франка змальовує картини злиденного життя сільської бідноти в Галичині за буржуазного ладу. Письменник не говорить загальними фразами («тяжке, Нужденне життя», «з бідної людини всі знущались» і т. п.), а показує, як жив бідний «халупник» Панько з своєю сім’єю в злиденній хаті в голоді й холоді, як уся сім’я працювала, заробляючи в багатих, як податковий інспектор позбавив Панька хати. Описані тут події не є окремим випадком, відтворенням одиничного факту, що трапився десь, у якомусь селі. Так, як жив Панько, жили тисячі й десятки тисяч безземельних та малоземельних селян; факт його повного розорення через підступність податкового інспектора характеризує поведінку австрійських урядовців того часу взагалі. В змальованих Франком картинах перед нами постають явища, характерні для цісарської Австрії. Ці картини, що є цілком конкретними й живими, водночас становлять собою і узагальнене відображення дійсності, відбивають певні закономірності капіталістичного ладу взагалі.

 А коли ми читаємо поему «Прометей» А. Малишка, в нашій уяві вимальовуються події Великої Вітчизняної Війни і, зокрема, безсмертний подвиг радянського солдата-розвідника, який щоб урятувати село від знищення і його жителів від німецько-фашистської неволі віддав своє життя. Зображені поетом картини теж не є простою фотографією окремого факту, а становлять узагальнене відтворення дійсності в певних конкретних образах. Вони характеризують подвиг не окремого радянського бійця, а дуже й дуже багатьох, показують високий моральний дух мільйонів наших воїнів, їх готовність віддати своє життя за Батьківщину, за народ.

Малюючи у своїх творах життя, письменник намагається вплинути на нього, обстоює в своїх творах певні суспільні погляди. Він не тільки виводить живі образи людей, але самим характером змалювання виявляє своє ставлення до них. Змальовуючи дійсність письменник виявляє свої почуття до подій і людей, що їх він зображає.

Наприклад, І. Франко в оповіданні «Добрий заробок» виявляє свої симпатії до селянської бідноти і з співчуттям та любов’ю змальовує її життя. Письменник засуджує такий лад, при якому бідна людина безправна й беззахисна, а пани-урядовці можуть безкарно знущатися з трудящих. А. Малишко, оспівуючи подвиг радянського воїна, славить героїзм і непохитність нашої армії і нашого народу, підносить високу ідею патріотизму, відданості соціалістичній Батьківщині, непорушної дружби народів Радянського Союзу.

Пізнавальне (освітнє) значення художньої літератури полягає, отже, і в тому, що вона дає знання про дійсність, і в тому, що вона водночас підносить величезне багатство ідей, втілених у художні, сповнені емоцій образи й картини людського життя. Твори передових письменників минулого становлять дорогоцінну скарбницю визвольних і патріотичних ідей. У творах радянських письменників втілено ідеї радянського патріотизму і радянської загальнонаціональної гордості, дружби народів Радянського Союзу, інтернаціоналізму, побудови комуністичного суспільства, показано боротьбу за мир проти паліїв війни, переваги нашого соціалістичного ладу над капіталістичним і т. п.

Наступна сторінка: >>Вступне слово (частина 2)