---

Система образів у «Слові о полку Ігоревім»

План

1.    «Слово...» – найвизначніша пам'ятка давньоруської літератури.

2.    Образ рідної землі – центральний.

3.    Головний персонаж – князь Ігор.

4.    Інші образи «Слова...».

«Слово о полку Ігоревім» – найвизначніша пам'ятка давньоруської літератури. Хоч ім'я автора цього твору не збереглося, але видно його високу художню майстерність, у змалюванні образів «Слова...».

Як глибокий патріот письменник зробив образ рідної землі центральним. Творча уява дала авторові «Слова...» можливість побачити величезні простори від Чорного моря до Новгорода і від Волги до Карпат. У творі згадуються половецькі степи, Дніпро, Дон, Рось, Донець та інші річки, Київ, Корсунь, Чернігів і інші міста. І всі вони живі – розмовляють, співчувають, допомагають гєроям-людям. В народнопоетичному дусі оспівує автор сили природи. Перед другою битвою з половцями «криваві зорі світ провіщають; чорні тучі з моря ідуть... Земля гуде. Ріки мутно течуть. Порохи поля покривають».

Головний персонаж твору – руський князь Ігор Святославович. Він любить свою батьківщину, готовий за неї віддати життя, чесний і відкритий, гордий і відважний. Полон для нього – найбільша ганьба: «Лучче ж бо потятим бути, аніж полоненим...», – говорить він. Ігор нехтує лиховісними віщуваннями природи – затемненням сонця, виттям звірів.

Разом з тим князь необачний, запальний, надмірно честолюбний, що і призвело до трагедії не лише його особисто, а й до лиха на всій Руській землі.

Деякою противагою йому служить образ величного київського князя Святослава, видатного державного діяча, полководця, справжнього патріота і благородної людини. Спустошення Русі через князівські міжусо­биці та напади кочівників болем відгукуються в його серці. Картаючи Ігоря і Всеволода за свавілля, що призвело до нового горя, Святослав звертався із закликом до інших князів – помститися «за землю Руськую, за рани Ігореві», прагне об'єднати й зміцнити Київську державу.

Дуже привабливим для читачів є образ Ярославни. Дізнавшись про поразку русичів, поранення і полон чоловіка, Ярославна готова полинути на край світу до милого лада. Вона закликає сили природи – вітер, Дніпро, сонце допомогти її чоловікові та всім руським воїнам. Отже, Ярославна не лише вірна дружина, а й патріотка, свідома громадянка, заступниця всіх, воїнів.

Ще один образ, про який в поемі прямо не сказано нічого, але він виступає в кожному рядку. Це сам автор твору – всебічно освічена і обда­рована, справедлива людина, воїн, патріот, палкий поборник єдності руських земель. Він болісно переживає поразку Ігоря, осуджує князів за чвари, які перетворюють країну в суцільну руїну, закликає до об'єднання.

Висновок. Отже, у поемі «Слово...» ми знаходимо цілу галерею повнокровних образів, які запам'ятовуються, зворушують і викликають гордість за наших героїчних предків.

Понад 20 разів звертається автор «Слова...» до образу Руської землі, а це дає нам підстави зробити висновок, що образ рідної землі є центральним у «Слові...». Заклик берегти її, любити її, примножувати її багатства звучить з вуст невідомого автора. Образи князів Ігоря, Всеволода, їх дітей, мужніх русичів – це сміливі воїни, здатні постояти за свою землю. Образ Київського князя Святослава уособлює мудрого державного діяча, органі­затора боротьби проти половців. Узагальнений у творі і образ Ярославни, дружини Ігоря, який піднімається до рівня образу матері-вітчизни, яка переживає, болить душею за всіх русичів. Отже, всі образи поеми тісно пов'язані з основною ідеєю автора – заклику до єднання, любові до рідної землі.

 

---