Розділ III. «Слово о полку Ігоревім»

Вступ

Історична основа «Слова»

Зміст і побудова поеми

Автор поеми

Імені автора ми не знаємо, про його походження можемо лише гадати. Дослідники встановили, що він був освіченою людиною свого часу, начитаною як в оригінальній, так і в перекладній літературі XI – XII століть. Вірогідно, що він належав до князівської дружини, бо з особливим запалом говорить про дружину, про битви, добре знає всі деталі військового побуту. Почувається, що це спеціаліст військової справи. З особливою теплотою устами князя Всеволода говорить він про дружину. «Бо мої куряни – досвідчені воїни: під сурмами народжені, під шоломами вирощені, кінцем списа вигодувані». Людина, що бувала в походах, почувається в усіх деталях оповідання. Саме така людина може легко помітити, як опівночі риплять половецькі вози, «мов лебеді сполохані», як під час походу війська «пилюга поля покриває» і т. п.

Отже, автор – дружинник. Проте його не можна було б назвати вузькокласовим, феодальним поетом. Найдорожчими для автора «Слова» є не інтереси князів і дружини, а інтереси всього руського народу. Розповідаючи про нещастя Русі від князівських усобиць і половців, малюючи тяжкі картини розорення, він, звичайно, має на увазі не клас феодалів: «Тоді по Руській землі рідко орачі погукували, але часто ворони крякали, трупи між собою поділяючи, а галки свою річ говорили, збираючись летіти на поживу». Або в іншому місці: «Жінки руські заплакали, промовляючи: «Уже нам своїх милих-любих ні мислю помислити, ні думкою здумати, ні очима побачити».

«Жінки руські» – це жінки дружинників, учасників Ігоревого походу. А в Ігоревім війську були і князі, і «старша дружина», і «чорні люди» – рядові воїни, про яких, як вказано, згадує літописне оповідання. Автора «Слова о полку Ігоревім» можемо вважати не лише дружинним, а й народним поетом.

Наступна сторінка: >>Тема та ідея «Слова»