Розділ I. Культура Київської Русі
Вступ
Книга XI-XII
століть
До XVI століття друкованих книг не було. Книги переписувались.
Спочатку їх писали на пергаменті, який виробляли з телячої шкіри. Папером
почали користуватися лише з XIV
століття. Найдавніші
рукописи писані великими буквами, кожна з яких виписувалась окремо, відірвано
від сусідніх. Таке письмо називається уставом. Так написана найстаріша З книг,
що збереглася до наших часів,– «Остромирове євангеліє», переписане в Києві в
1056–1057 рр. на замовлення новгородського посадника Остромира. Євангеліє – це
християнська культова книга, в якій розповідається про життя і учення міфічного
засновника християнської релігії – Ісуса Христа. «Остромирове євангеліє» є
зразком старанно виготовленого рукопису: воно прикрашене кольоровими малюнками
та узорними заставками (орнаментом). Пізніше, З середини XIV століття, почали писати дрібнішим письмом – напівуставом,
а для більш швидкого письма вживали скоропис.
Переписування книг було
важкою справою. Іноді переписувачі, закінчивши роботу, висловлювали на останній
сторінці своє задоволення з того, що закінчили працю: «Радіє купець, зробивши
вдалу покупку, і стерничий, приставши до пристані, і мандрівник, повернувшись
на батьківщину; так радіє і книжковий переписувач, дійшовши до кінця книги».
Читачі шанували книгу як
велику цінність; читанню їх («почитанію книжному») надавали великого значення.
Згаданий вище письменник, що оповідав про любов до книг Ярослава Мудрого,
закінчує своє повідомлення похвалою читанню: «Велика буває користь від навчання
книжного... Бо незчисленна глибина в книгах. Коли пошукаєш в книгах мудрості
старанно, знайдеш велику користь своїй душі».
Значне місце серед цих книг
належало, природно, книгам богослужебним. Крім євангелія, слід відзначити як дуже
поширену книгу так званий псалтир – збірку староєврейських релігійних пісень
(псалмів). У Київській Русі, крім культового призначення, псалтир був
підручником, по якому вчилися читати, і матеріалом для домашнього читання.
Стисла і образна форма окремих пісень псалтиря сприяла тому, що письменники
Київської Русі іноді користувалися виразами з псалмів для висловлювання своїх
думок і почуттів.
Вирази ці ставали прислів’ями
і входили в розмовну мову. Художня сторона псалмів не раз привертала до них
увагу і пізніших поетів. Під виглядом наслідування псалмів можна було обійти
царську цензуру і висловити думки зовсім не релігійного змісту. Серед творів
Шевченка є кілька переспівів псалмів Давидових: стара форма використана для
цілком нового змісту – палкого протесту проти неправди і насильства, проти
експлуататорів народних мас.
На народній основі зростала
оригінальна (неперекладна) література, що відображала реальну дійсність Київської
Русі XI–XII
століть.
Літературною мовою
Київської Русі була давньоруська народна мова, яка в творах, писаних чи
редагованих церковними діячами, часом підпадала впливам церковнослов’янщини.
Проте, як і вся руська культура, літературна мова в своєму розвитку йшла
самобутнім шляхом.
|