---

Загальна характеристика давньоруської літератури

План

1.    Розвиток культури у Київській Русі.

2.    Перші давньоруські книги – церковні.

3.    Літописи.

4.    Перші письменники Київської Русі та їх твори. «Слово о полку Ігоревім».

 

Найдавніша держава наших предків – Київська Русь – була могутньою і займала визначне місце серед держав Європи. Високою і самобутньою була,її культура – живопис, архітектура, музика, література, прикладне мистецтво.

Після запровадження християнства на Русі у 988 р. пожвавився розвиток писемності. Князь Володимир запровадив перші школи для дітей знаті, Ярослав Мудрий відкрив першу бібліотеку при Софійському соборі, дбав про розвиток освіти і культури.

Перші давньоруські книги – церковнослужебні. Це «Євангеліє» і «Псалтир». Найстаріша книга, що дійшла до нас,– «Остромирове Євангеліє». Старі книги були написані на пергаменті спеціальним шрифтом-уставом, прикрашені малюнками-мініатюрамй та коштовним камінням. Тому становили велику цінність.

З кожним десятиліттям збагачувалася і розвивалася давньоруська література (ХІ-ХП ст.) від перекладних церковних книг візантійсько-болгарського походження до самобутніх оригінальний творів, наснажених багатою усною народною творчістю наших пращурів.

Найдавнішими пам'ятками світської літератури Київської Русі є літописи – хронологічний опис важливих історичних подій. Перший літопис, який дійшов до нас,– «Повість временних літ», або «Початковий літопис» (близько 1113 р.). У ньому зібрані докладні відомості про територію, заселену слов'янами, про різні племена, про їхні звичаї та мову, з любов'ю описане героїчне минуле Київської держави, походи князів і великі битви. З одного боку, літописці (Нестор, Сильвестр та інші, імена яких до нас не дійшли) захоплюються мужністю, відвагою князів, а з іншого – сумують з приводу їхніх чвар.

Далі хід історичних подій описується в «Київському літописі».

«Галицько-Волинський літопис» продовжує опис подій аж до 1292 р.

Хоч літописи формально й не належать до художньої літератури, а скоріше до історичної, наукової, але в них є вставні оповідання, перека­зи, історичні пісні, легенди. їх мова образна, емоційна, а ідейний зміст – глибоко патріотичний. Тому літописи – цінне свідчення високого розвитку культури давньої Русі.

Перші письменники Київської Русі – київський митрополит Іларіон (до нас дійшло його «Слово про Закон і Благодать») та князь Володимир Мономах («Повчання дітям»). Цікавими пам'ятками літератури є також проповіді Кирила Туровського, «Хожденіє» Данила Паломника, «Києво-Печерський патерик», послання Клима Смолятича.

І вершиною художньої давньоруської літератури є, безперечно, «Слово о полку Ігоревім» невідомого автора, в якому звучить глибокопатріотична ідея єдності народу.

Висновок. Отже, оригінальна давньоруська література представлена літописами («Повість временних літ» ), повчаннями («Повчання дітям» Володимира Мономаха), ораторсько-моралізаторською прозою («Слово про Закон і Благодать» Іларіона), життєписами святих («Сказання про Бориса і Гліба»). Літературні твори цього періоду тісно пов'язані з історичним і політичним життям, насичені мотивами й образами усної народної творчості. Але найвидатнішою літературною пам'яткою часів Київської Русі є «Слово о полку Ігоревім» невідомого автора – патріота руської землі, який закликав народ до єдності.

Давньоруська література свідчить про високий культурний рівень наших пращурів.

---