Загальна характеристика давньоруської літератури
План
1. Розвиток культури у Київській Русі.
2.
Перші
давньоруські книги – церковні.
3.
Літописи.
4.
Перші
письменники Київської Русі та їх твори. «Слово о полку Ігоревім».
Найдавніша держава наших
предків – Київська Русь – була могутньою і займала визначне місце серед держав
Європи. Високою і самобутньою була,її культура – живопис, архітектура, музика,
література, прикладне мистецтво.
Після запровадження
християнства на Русі у 988 р. пожвавився розвиток писемності. Князь Володимир
запровадив перші школи для дітей знаті, Ярослав Мудрий відкрив першу бібліотеку
при Софійському соборі, дбав про розвиток освіти і культури.
Перші давньоруські книги –
церковнослужебні. Це «Євангеліє» і «Псалтир». Найстаріша книга, що дійшла до
нас,– «Остромирове Євангеліє». Старі книги були написані на пергаменті
спеціальним шрифтом-уставом, прикрашені малюнками-мініатюрамй та коштовним
камінням. Тому становили велику цінність.
З кожним десятиліттям
збагачувалася і розвивалася давньоруська література (ХІ-ХП ст.) від перекладних
церковних книг візантійсько-болгарського походження до самобутніх оригінальний
творів, наснажених багатою усною народною творчістю наших пращурів.
Найдавнішими пам'ятками
світської літератури Київської Русі є літописи – хронологічний опис важливих
історичних подій. Перший літопис, який дійшов до нас,– «Повість временних літ»,
або «Початковий літопис» (близько 1113 р.). У ньому зібрані докладні відомості
про територію, заселену слов'янами, про різні племена, про їхні звичаї та мову,
з любов'ю описане героїчне минуле Київської держави, походи князів і великі
битви. З одного боку, літописці (Нестор, Сильвестр та інші, імена яких до нас
не дійшли) захоплюються мужністю, відвагою князів, а з іншого – сумують з
приводу їхніх чвар.
Далі хід історичних подій описується в «Київському
літописі».
«Галицько-Волинський літопис» продовжує опис подій аж до
1292 р.
Хоч літописи формально й не
належать до художньої літератури, а скоріше до історичної, наукової, але в них
є вставні оповідання, перекази, історичні пісні, легенди. їх мова образна,
емоційна, а ідейний зміст – глибоко патріотичний. Тому літописи – цінне свідчення
високого розвитку культури давньої Русі.
Перші письменники Київської
Русі – київський митрополит Іларіон (до нас дійшло його «Слово про Закон і
Благодать») та князь Володимир Мономах («Повчання дітям»). Цікавими пам'ятками
літератури є також проповіді Кирила Туровського, «Хожденіє» Данила Паломника, «Києво-Печерський патерик», послання Клима Смолятича.
І вершиною художньої
давньоруської літератури є, безперечно, «Слово о полку Ігоревім» невідомого
автора, в якому звучить глибокопатріотична ідея єдності народу.
Висновок. Отже, оригінальна давньоруська література представлена
літописами («Повість временних літ» ), повчаннями («Повчання дітям» Володимира
Мономаха), ораторсько-моралізаторською прозою («Слово про Закон і Благодать»
Іларіона), життєписами святих («Сказання про Бориса і Гліба»). Літературні
твори цього періоду тісно пов'язані з історичним і політичним життям, насичені
мотивами й образами усної народної творчості. Але найвидатнішою літературною
пам'яткою часів Київської Русі є «Слово о полку Ігоревім» невідомого автора –
патріота руської землі, який закликав народ до єдності.
Давньоруська література
свідчить про високий культурний рівень наших пращурів.
|